Влітку я підхопила якийсь незрозумілий вірус, і стан мого здоров’я різко погіршився. На цю ситуацію відразу ж прореагували всі мої слабкі органи: і спина, і нирки, і кишківник до такого ступеня, що я, навіть, не могла рухатися, а коли намагалася самостійно піднятися, то відразу втрачала свідомість.Неодноразово до мене викликали «швидку», навіть кілька разів завозили до лікарні. Та одного разу мене направили в неврологічне відділення, так як було вирішено, що мені потрібно було лікувати спину. Але мій стан ще більше погіршувався. І в результаті невизначеності зі мною, я опинилася в реанімації.
Коли я ще лежала в лікарняній палаті, то познайомилась з віруючою жінкою. Моя донька розповіла їй про мою ситуацію і сказала, що мене лікарі хочуть підлікувати, а потім направляють на операцію на серці по заміні сердечних клапанів. Та жінка повідомила, що в церкві, яку вона відвідує є хороший кардіохірург з «Інституту серця». Я тоді вперше почула про цю медичну установу. Пізніше я зрозуміла, що це сам Бог показував мені, що потрібно робити далі, щоб одужати, куди тримати курс.
Три дні перебування в реанімаційному відділенні не принесли ніякого позитивного результату, стан ставав ще гіршим, дихати було дуже складно. Лікарі намагалися робити все можливе, та все було марно. І тоді я прийняла рішення, що більше тут мені залишатися не можна, треба змінювати тактику підходу до вирішення цієї проблеми. Дякувати Богові, діти вирішили всі організаційні питання з головним лікарем про переведення мене в «Інститут серця».
Але мій стан був настільки тяжким в той момент, що транспортувати мене було дуже складно, кожний рух був цілим випробуванням. Тож прийшлося вдаватися до послуг реанімобилю з певним обладнанням для перевезення тяжкохворих людей з приватної клініки "Добробут". Транспортування мене до "Інституту серця" було здійснено. Не гаючи часу, там мені в терміновому порядку були проведені всі необхідні обстеження, в результаті чого було виявлено чітко виражений інфаркт міокарда, а сердечні клапани вже на 80% непрацюючими.
Прогулянки на свіжому повітрі, додаткове вживання вітаміну D
Після цього лікарями, не зважаючи на мій слабкий стан, протягом 5,5 годин мені була проведена операція – було зроблено аортальне шунтування, було поставлено 3 шунта. Самі сердечні клапани поміняти тоді не вдалося – дуже був великий ризик у моєму стані. Після цього моє самопочуття трішки покращилося, проте серцеві напади повторювалися майже кожну ніч, а результати аналізів на той час були далекими від норми.
Протягом 1,5 міс. лікарі призначали мені різні методи лікування як офіційної, так і народної медицини, але нічого не давало стабільного результату. Всі добре розуміли, що тільки операція по заміні клапанів може врятувати дану ситуацію. Моя лікар наполягала на такій операції, але завідуючий відділенням не погоджувався оперувати мене в такому стані – критично низький гемоглобін, та і інші показники аналізів були далекими від норми. Церква молилася за мене, не втрачаючи надію на одужання.
Я довгий час була в реанімації. Тож хочу подякувати всім її працівникам, які день за днем «витягували» мене з критичного стану за їхнє добре та чуйне ставлення до мене. Кожна хвилина мого свідомого стану була присвячена молитвам і спілкуванню з Богом. Я відчувала Його присутність і підтримку кожну мить. Все це дало мені сили прийняти важке рішення на проведення операції по заміні клапанів, бо лікарі неодноразово попереджали щодо її небезпечності.
Друга операція була проведена, і проходила вона протягом 7,5 годин, але пройшла успішно. Було здійснено протезування аортального клапана і пластику мітрального клапана. Після такої складної операції я деякий час була без свідомості. Нирки самостійно не працювали, тому прийшлося робити діаліз. Та склалося так, що і третій раз прийшлося мене оперувати, так як з’явилися згустки, які потрібно було видалити.
На 4-ий день до мене повернулася свідомість. Мій стан почав нормалізуватися. Кращими ставали аналізи. Я набиралася сил, почав з’являтися апетит. Але, оскільки я довгий час зовсім не рухалася, то мені, навіть, приходилося заново вчитися ходити. Було нелегко, але роблячи кожний новий крок, я була впевнена, що за ним зможу зробити і наступний.
На сьогоднішній день я можу сміливо сказати, що я пройшла цю ситуацію і вийшла з неї переможцем завдяки Богу, завдяки Його присутності в моєму житті, завдяки тому, що Він керував кожним моїм кроком, помислом і діями. Вся честь і слава тільки Йому Одному!
Я дуже вдячна нашому пастору Ларисі Миколаївні за те, що вона постійно молилася за мене, тримаючи ситуацію особисто, кожного дня телефонувала мені й моїм дітям, щоб дізнатися про мій стан і додати нам впевненості, що ми під Божим наглядом, неодноразово відвідувала нас, зміцнюючи нашу віру й нагадуючи про тимчасовість даного випробування. Дякую кожній сестрі і кожному брату нашої церкви, які також молилися за мене, брали пости, надавали матеріальну допомогу, виступали донорами. В кожному з них я побачила риси Ісуса Христа.
Проходячи цю ситуацію, я зрозуміла наскільки важливо відчувати себе частинкою дружної духовної родини, яка в будь-яку хвилину готова підтримати і прийти на допомогу. ВЕЛИКЕ І ЩИРЕ СПАСИБІ ВСІЙ ЦЕРКВІ, ХТО НЕ ЛИШИВСЯ ТОДІ БАЙДУЖИМ! ХАЙ БОГ БЕРЕЖЕ КОЖНОГО З ВАС!
Віра Іванівна,
м. Київ
